Previous Entry Share Next Entry
Усі шляхи ведуть до Риму, 1999 рік. Туди.
happy
divcha
Конгрес 1997 року, який мав відбуватися в Дубліні, ми пропустили за поважних причин. Тому в 1999 вирішили відірватися на повну.
Транспорт - авто, новенька Шкода-Феліція. 5 осіб. Ті самі 3 Люби, Михайло, але замість Олега-водія мій брат. На той час йому було 7 років. Другий водій - мама.
Польща
Чесно кажучі з того відвідування Польщі не пригадується нічого, крім того, що це був перший візит.
Чехія
Прага. В 1999 році я вперше була в Празі. Місто справило враження. Та й досі справляє. Там я навчилася вирізняти нашу нову машину серед інших. Бо в той час Шкод у Празі було десь відсотків 90. Зараз їх вже набагато менше в процентному співвіношені, хоча й досі найбільшпоширене авто.
Німеччина
Запам'ятався тихий і майже безлюдний зелений прикордонний пункт у горах і піші люди з паспортами, що ходили в гості на той бік.
Дрезден.
Чимало часу ми провели у пошуках галереї. Проблема була в тому, що молодь знала англійську, але не знала де Дрезденська галерея. А старі напевно знали де галерея, але пояснити не могли, бо ми не знали німецької:) Врешті решт ми розшукали. Довго ходили, роздивлялися, навіть гроші зплатили, щоб відзняти на плівку. Щоправда по приїзді ми дізналися що камера не захотіла нічого знімати.
Але якщо чесно, я мабуть не пригадаю нічого, з того що там бачила. Ні картин, ні авторів. Тільки сам факт.
Хоча ні. Було там кілька картин, з однаковим сюжетом. Якісь оргії, фавни, чи може полювання? Щось таке яскраве і велике. То їх можна було порівнювати "знайди 10 відмінностей".
Потім ми ще заїджали до давньої знайомої батьків в Дуйсбург чи щось таке. Поки їхали легко так дали маху на 400 км. Німецькі автобани класна штука, але й до них треба призвичаїтись та бути уважними:)
А взагалі дуже на вистачало безладу.
Люксембург
Перше й найяскравіше. Уявіть: Узбічча, припаркована поліцейська машина. Біля неї на стільчику спить товстий вусатий дядько у формі. То був прикордонний пункт:) А також перший досвід Європи без кордонів.
Чудовий парк біля університету в якому на травичці обідали люди.
Франція
Відрада для душі після Німеччини. Легесеньке безладдя на полях. Дороги кращі. І не такі паралельно-перпендикулярні:) Правда дорогі.
Дуже красива країна.
А ще там смачнющі ванільні булочки.
Коли ми купували їх та все інше в супермаркеті, то зустріли співвіччизників. Точніше вони примітили нашу машину, і вирішили залишити визітівку із запрошенням. А тут і ми повернулись. Наші за кордоном звичайно не рідкість, але на власному, українському авто увагу привертають:)
Швейцарія
А туди ми так і не потрапили. Ми звичайно знали, що в нас немає їхньої візи, але вирішили спробувати скоротити шлях.
Нажаль, не вдалося.

А про саму Італію читайте в наступному випуску.
А тут попередня серія. Афіни 1995 рік.

З.І. Не погано було б отимати якісь зворотні зв'язки, якщо хтось до цього місця дочитав і не заснув:)

  • 1
Дочитав, але який з мого відгуку зиск, коли я ніде не бував :)

Нє без зворотнього звязку важкувато.
Може нікому та писанина і не цікава, а я розписалася:)
А так знаю, що принаймні в тебе очі за слова настільки зачепилися, щоб до кінця дочитати:)

JustMulke

(Anonymous)
Russia

Девушки :)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account